В ОПЕРАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ:
Утримуйте клавішу Ctrl, а потім натисніть клавішу F5 Повторіть цю дію щонайменше 3 рази
Якщо цей спосіб не працює, спробуйте:
Утримуйте клавішу Fn, а потім натисніть клавішу F5
Повторіть цю дію щонайменше 3 рази
В ОПЕРАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ:
Для браузера Safari:
Утримуйте клавішу Option + Cmd(Command), а потім натисніть клавішу E Повторіть цю дію щонайменше 3 рази
Для браузерів Chrome, Firefox, Opera, Edge:
Утримуйте клавішу Cmd(Command) + Shift, а потім натисніть клавішу R Повторіть цю дію щонайменше 3 рази
Рахунок-фактура маржа використовується для оформлення документа продажу туристичних послуг, уживаних товарів, антикваріату, творів мистецтва та предметів колекціонування. Такі документи оформлюють власники туристичних агентств, автомобільних комісійних магазинів, антикварних крамниць. Базою оподаткування у випадку цього документа є маржа, що становить різницю між загальною сумою, яку має сплатити покупець товару, і сумою придбання, зменшеною на податок. У стандартному рахунку-фактурі ПДВ оподатковується вся вартість нетто.
Різниця між стандартним рахунком-фактурою та рахунком-фактурою маржа полягає в наборі елементів, необхідних у документі. У випадку другого оподаткуванню підлягає лише сума комісії, яку стягує продавець, і він не містить ставки та суми податку.
Програма afaktury.pl для оформлення рахунків-фактур онлайн дає змогу створити документ, який, маючи основну інформацію про правила оформлення рахунків-фактур і знання про те, хто повинен складати такі рахунки-фактури, можна без проблем заповнити як бухгалтерський документ.
Базою оподаткування продажу, документованого таким рахунком-фактурою, є маржа, нарахована продавцем, а не вся вартість нетто операції. Маржа в цьому документі — це різниця між загальною сумою, яку має сплатити покупець товару або послуги, і сумою придбання, зменшеною на суму податку.
У результаті продавець сплачує лише податок із маржі, яку він нарахував, перепродаючи конкретний товар, і водночас не може відрахувати ПДВ із рахунків-фактур, що документують придбання перепродаваного товару.
З бухгалтерської, а також із практичної точки зору рахунок-фактура маржа рівнозначний квитанції. Такий рахунок-фактуру не вносять до реєстру придбань ПДВ. Уся сума, сплачена продавцю, зараховується до витрат.
Щоб розрахувати ПДВ із маржі, продавець товару або послуги спочатку обчислює саму суму маржі. Це різниця між ціною придбання певного вживаного товару (наприклад, автомобіля) або послуг, необхідних для надання туристичної послуги, і ціною, за якою він продає цей товар або послугу. Різниця — це сума маржі брутто. Далі, обчислюючи різницю між маржею брутто та маржею нетто, він отримає суму ПДВ, яку повинен сплатити податковому органу.
До операцій із продажу товарів і послуг, у яких комісія за проданий товар підлягає оподаткуванню, належать:
У рахунку-фактурі маржа, що документує операції, які належать до наведених вище категорій, немає сум ПДВ. Попри це продавець цих конкретних товарів і послуг зобов’язаний розрахувати ПДВ і сплатити його до податкової інспекції.
Не підлягатиме оподаткуванню передача основного засобу для особистих потреб, якщо під час його придбання не було права на відрахування ПДВ. Отже, наприклад, вилучення автомобіля з господарської діяльності не спричинятиме необхідності сплати ПДВ.
Якщо покупцем туристичних послуг є платник ПДВ, у рахунку-фактурі слід окремо зазначити ту частину суми заборгованості, до якої застосовується ставка ПДВ 0%, і це сума за послуги, надані для безпосередньої користі туриста за межами території Європейського Союзу.
Рахунки-фактури маржа можуть оформлювати виключно підприємці, які:
Документ під назвою маржа використовують власники антикварних крамниць і автомобільних комісійних магазинів. Вони придбавають товари на підставі договору купівлі-продажу, який не спричиняє нарахування ПДВ. Тому власник комісійного магазину або антикварної крамниці, продаючи автомобіль, не може зазначити нарахований ПДВ і оформити традиційний рахунок-фактуру ПДВ.
Для таких підприємців базою оподаткування є маржа. Її обчислюють, віднімаючи суму придбання товару або послуги від ціни продажу, а отриманий результат зменшують на суму ПДВ.
Різниця між рахунками-фактурами полягає в тому, що в рахунку-фактурі маржа немає сум ПДВ, а також він повинен містити відповідне формулювання залежно від виду продажу:
Ці примітки замінюють назву документа «рахунок-фактура маржа», яка була обов’язковою в документі до кінця 2012 року. Від початку 2013 року рахунок-фактура маржа не повинен містити жодного заголовка.
Крім того, у рахунку-фактурі маржа не зазначається інформація про ставки та суми ПДВ, така як:
Слід пам’ятати, що рахунок-фактура маржа повинен містити іншу інформацію, характерну для рахунку-фактури ПДВ, тобто номер рахунку-фактури, дату оформлення та продажу, імена, прізвища або назви контрагентів, адреси та номери NIP продавця й покупця.
Підприємець, який оформлює рахунок-фактуру маржа, не повинен зазначати інформацію про розмір маржі, попри те що вона є базою оподаткування. У такому рахунку-фактурі потрібно лише вказати загальну суму заборгованості як цифрами, так і словами, форму та строк оплати.
Законодавець надає значну свободу у використанні цього типу рахунків-фактур. Особи, які керують автомобільними комісійними магазинами, туристичними агентствами або торгують антикваріатом, можуть добровільно обрати цю форму розрахунку або залишитися зі звичайними документами ПДВ. Вони не зобов’язані оформлювати рахунки-фактури маржа.
Кожен підприємець-продавець, який відмовляється від процедури маржі та оформлює звичайний рахунок-фактуру ПДВ, нараховує і сплачує ПДВ із повної вартості продажу. Беручи до уваги свій прибуток, він, безумовно, встановить вищу суму продажу, ніж у випадку рахунку-фактури маржа.
Найважливішою перевагою для продавця є нижча сума ПДВ, яку він повинен сплатити податковому органу. Стандартно ПДВ нараховується з повної вартості продажу. Для покупця це означає, що, купуючи автомобіль або інший товар на підставі рахунку-фактури маржа, він не може відрахувати ПДВ, попри те що продавець зобов’язаний його сплатити, а вся сума нетто без ПДВ становить для нього витрати на ведення діяльності.
Обмеження стосуються гарантії на електронне обладнання. Купуючи комп’ютер, телефон чи інший пристрій на підставі рахунку-фактури маржа, покупець може мати труднощі з гарантійним ремонтом. Цей тип документа використовується під час продажу вживаних товарів, тому, навіть якщо обладнання фактично не експлуатувалося, сервісний центр може відмовити в ремонті, оскільки формально обладнання не є новим. Багато виробників у гарантії зазначають, що вона стосується нового товару і скористатися нею може лише перший покупець.
Положення, чинні з 1 січня 2014 року, звільняють від податку постачання товарів, що використовуються виключно для цілей діяльності, звільненої від оподаткування, якщо у зв’язку з придбанням, імпортом або виробництвом цих товарів особа, яка здійснює їх постачання, не мала права зменшити суму податку до сплати на суму нарахованого податку.
Буде виключено ст.43 п. 2, який наразі звучить так: « Під уживаними товарами, про які йдеться в п. 1 пп. 2, розуміється рухоме майно, строк використання якого платником податку, що здійснює його постачання, становив щонайменше пів року після набуття права розпоряджатися цими товарами як власник».
Із 2014 року, продаючи вживану річ, таку як автомобіль, комп’ютер, меблі, з якої ми не відрахували ПДВ, оскільки купівля раніше була здійснена за договором купівлі-продажу або рахунком-фактурою маржа, і під час продажу ми не нараховуємо ПДВ, із 1 січня 2014 року не матиме значення, що ми не відрахували податок під час купівлі й використовували цю річ понад 6 місяців.
Згідно з новими положеннями під час продажу вживаних речей і рухомого майна необхідно нараховувати ПДВ.
У разі придбання вживаних транспортних засобів часто оформлюється рахунок-фактура ПДВ маржа, характерною рисою якого є відсутність зазначеного ПДВ. Тому жодне відрахування не передбачене. Отже, вся вартість рахунку-фактури становить первісну вартість основного засобу, який підлягатиме амортизації.
Податкові положення не дозволяють відраховувати ПДВ із пального, придбаного для легкового автомобіля. Вартість брутто з рахунку-фактури обліковуємо в позиції витрат. Відрахування ПДВ можливе у випадку експлуатаційних витрат на службовий автомобіль, тобто поточного ремонту, придбання деталей, придбання рідин або мастила.
Після внесення змін більше не буде можливості використовувати складову майна в діяльності понад пів року та продати її зі звільненням від оподаткування у зв’язку з її придбанням за договором купівлі-продажу. Це означає, що якщо ми вирішимо продати складову майна після 1 січня 2014 року, то обов’язково повинні будемо оподаткувати її ПДВ.
У разі отримання авансу від покупця ще до продажу маржа фактично ще не існує. У такому випадку такого авансу продавець оформлює рахунок-фактуру маржа, причому сума отриманого авансу не підлягатиме оподаткуванню. У рахунку-фактурі слід лише врахувати у сумі брутто вартість отриманого авансу.
Під час отримання кожного наступного авансу в рахунок придбання товару щоразу оформлюємо той самий документ, доки загальна вартість авансів не перевищить суму придбання. Лише тоді з’явиться маржа, яка підлягає оподаткуванню. З’явиться різниця між сумою, яку має сплатити покупець товару, і сумою придбання.
Правила оподаткування за рахунком-фактурою маржа визначені у ст. 120 п.4 Закону про податок на товари та послуги. Платник податку може обчислити маржу лише тоді, коли здійснює продаж певного товару або послуги, тобто лише коли відома різниця між загальною сумою, яку має сплатити покупець товару, і сумою, яку платник податку сплатив під час його придбання.
Правову підставу для бухгалтерського документа, яким є рахунок-фактура маржа, можна знайти в Законі від 11 березня 2004 року про податок на товари та послуги (Вісник законів від 2004 р. № 54 поз. 535 зі зм.). У наведеному вище законі положення статей 119 і 120 Закону про ПДВ щодо спеціальної процедури обліку ПДВ містять інформацію, яка дозволяє підприємцю не зазначати свою маржу в рахунку-фактурі.
Це означає, що платник податку може обчислити маржу лише тоді, коли здійснює продаж певного товару або послуги, тобто тоді, коли йому відома різниця між загальною сумою, яку має сплатити покупець товару, і сумою придбання.
Дані, які повинні міститися в цьому конкретному рахунку-фактурі, визначені в докладних правилах оформлення рахунків-фактур і містяться в положеннях Розпорядження Міністра фінансів від 28 березня 2011 року з подальшими змінами.
Найновіша публікація — це розпорядження від 3 грудня 2013 року, яке набуло чинності 1 січня 2014 року та визначає випадки, у яких рахунки-фактури можуть містити вужчий обсяг даних, ніж у Законі про ПДВ (ст. 106e).
Розпорядження також містить інформацію про спосіб перерахунку зазначених у рахунках-фактурах сум в іноземних валютах, що використовуються для визначення бази оподаткування, обсяг даних у цих валютах, і він відрізняється від передбаченого статтею 31a Закону про ПДВ.
